Реалізація і захист прав людини у тому числі учасників АТО, членів їх сімей та внутрішньо переміщених осіб та постраждалих внаслідок зазначеної операції

 

 

 Щорічно 10 грудня в світі відзначають Міжнародний день захисту прав людини. Ця дата була впроваджена Генеральною Асамблеєю ООН в 1950 році на честь прийняття 10 грудня 1948 року Загальної декларації з прав людини. Декларація стала першим світовим документом, що сформулював положення про права людини.

 

 

  Кожна людина від свого народження володіє певними правами і свободами, які вона може реалізувати у своєму житті з віком. Безперечно кожний має знати свої права і свободи, вміти користуватися ними, задовольняючи при цьому свої потреби, духовно і матеріально збагачуючись та розвиваючись, і одночасно своєю правомірною поведінкою сприяти консолідації та розвитку в різних сферах своєї держави. Держава у свою чергу забезпечує наявність, гарантію і захист у разі порушення основних прав і свобод, притаманних людині і громадянину. Така взаємодія та взаємовплив сприяє розвитку як самої людини, так і держави.

 Реалізація і захист прав людини є головним обов’язком будь-якої держави. Конституційні права людини закріплені в Конституції України – Основному Законі, прийнявши який, Україна зробила важливий крок до створення правових основ дійсно суверенної і незалежної держави.

 У зв’язку з проведенням на сході України антитерористичної операції, яка, на жаль, продовжується вже не один рік, слід звернути увагу на реалізацію та захист прав учасників антитерористичної операції, членів їх сімей та внутрішньо переміщених осіб та постраждалих внаслідок зазначеної операції.

 Конституція України визначає основні положення для реалізації і захисту прав людини, які є першочерговими та незмінними. Чинним законодавством передбачено чимало актів, які в різній мірі передбачають захист прав та інтересів, надання матеріальної допомоги, пільг та інше соціальне забезпечення учасникам АТО та членам їх сімей.

 Основним з них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого учасників АТО було прирівняно до учасників бойових дій.

 Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які брали участь у проведенні антитерористичної операції, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення».

 Пільги, що надаються учасникам бойових дій, передбачені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

 Відповідно до Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, переліків таких засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 05 квітня 2012 року №321, позачергово забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації незалежно від встановлення їм інвалідності – постраждалі внаслідок антитерористичної операції, інваліди за зареєстрованим місцем проживання. 

 Для здійснення захисту прав та інтересів внутрішньо переміщених осіб органами державної влади було прийнято низку нормативно-правових актів, які в певній мірі забезпечують соціальні, трудові, інформаційні, культурні та інші права внутрішньо переміщених осіб, основними з яких є:

 - Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014р.;

 - Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24 грудня 2015 р.;

 - Постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг»;

 - Постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»;

 - Постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 535 «Про затвердження Порядку використання коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб для надання одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам»;

 - Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

 - Постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

 Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Цей закон був визнаний міжнародними організаціями та українськими правозахисниками як прогресивний і такий, що відповідає міжнародним стандартам у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання  у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

 

Чинним законодавством України внутрішньо переміщеним особам надано можливість отримання різних видів соціальних допомог, пенсій та інших соціальних виплат за місцем фактичного проживання. Питання захисту прав, інтересів та  гарантій цієї категорії осіб і нині залишається досить актуальним серед органів державної влади всіх рівнів.

 

Права людини – це соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення своїх різнобічних матеріальних та духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини. Кожен громадянин може самостійно вирішити те чи інше питання, але нажаль, за своєю необізнаністю, не в змозі належним чином отримати інформацію та в свою чергу захистити себе та свої законні права.

Создание сайта
Лаймнет